Як дитині пережити розлучення з близькими Ситуація цієї війни терміново вимагає, щоб дітей та жінок було в країні якнайменше, щоб наші хлопці могли вільно боронити наши землі без постійних поглядів у сторону хати, де плаче його мала дитина. Та і те, що зараз відбувається, бачити та чути дітям не варто. Вони вже і так будуть мати в несвідомих спогадах ці тривожні дні та жахливі вибухи. Війна робить дітей тихими! Отже, на що варто звернути увагу, щоб мінімалізувати втрати від травми прив'язаності під час евакуації: 1. На власні реакцїї. Сховати дітей в цей час - це власне військове завдання кожної мами, вона веде боротьбу за добробут своєї дитини. Тому мужньо приймайте рішення їхати та витримати всі лиха такої евакуацїї. 2. Не піддаватись іллюзії, що скоро буде кінець, для дитини треба ліки, догляд, тепло, постійний доступ до води та їжі, туалету, памперсів. Як відомо, вже є 5 дітей, які народились у бомбосховишах. Це неймовірне додаткове навантаження. 3. Діти не розуміють, що відбувається, та дуже лякаються, це природня ситуація. Не хвилюйтесь: страх - це захисна реакція нашого лімбічного мозку та є основа виживання; страх у таких ситуаціях може й організувати дитину. Але ні в якому разі додатково не лякайте, тому що страх мами та страх дитини - це те, що приводить до травми. Страх малюка Ви зможете сконтейнерувати, а він ваш - ні. Лякається дитина - спокійно, саме спокійно її вгамовуйте. 4. Не влаштовуйте істерик перед дитиною! Мама теж жива і плаче, проробляючи емоціями жахливу ситуацію. Порада: плачте багато та довго, але коли дитина спить, вона не повинна цього бачити та пам'ятати. Для дитини немає нічого більш страшного, ніж сльози мами, - це для неї справжнє випробовування. Це жахіття та розгубленість, які формують страх смерті. 5. Коли дитина питає: "Де мій тато?". Кажіть правду: "Твій тато боронить наш дім, щоб ми могли вільно там жити". Бо дійсно зараз кожен тато, що залишив свого малюка, - це герой. Вчора я стала свідком, як мужньо один тато відправляв свою дружину з місячним малюком за межі країни, жінка, яка народила менше місяця, - водій; уявіть мужність цього народу! 6. Коли діти питають, чому тато не з ними! Саме зараз вся нація прийняла роль воїна. І мама теж стала воїном. А кожен воїн має бути хоробрим і дитина теж підсвідомо приймає цю позицію. Граючи, малюючи та проговорюючи страшні події, ідентифікуйтесь з татом: він захищає дім, а ми захищаємо своє життя для нього. Це найкращий зв'язок! 7. Намагайтесь контактувати за графіком при можливості! Наразі якщо немає можливості фізичного контакту по відеозв'язку, пригадуйте з дитиною якісь смішні або цікаві спільні події, що у вас були, - це також буде зв'язок. Малюнки та листи підтримки теж так працюють. 8. Створюйте питання звернення про адаптацію на новому місці. Якщо дитина щось цікаве побачила, спробувала чи почула, запитайте: "А як ти розповіси татові або іншим родичам (які значущі для дитини, але їх немає поруч)?". Так дитина ніби контактує з близькою людиною, й емоційна депривація буде менш складною. 9. Не поспішайте з адаптацією, це складний процес, та вимагає часу. Щоб він пройшов вдало, пригальмуйтесь, не поспішайте, зменшіть темп власних дій та реакцій, це дасть дитині сигнал, що немає загрози і можна набути спокою. 10. У кожного з нас життя після 24.02.2022 змінилось назавжди і те, що переживає зараз ваша дитина, це стане історією її мужності завтра. Робіть фото та показуйте дитині, яка вона мужня, що витримала це, як мама й тато, бабуся та дідусь, як солдати, що збили страшний літак, як весь Український народ, який веде боротьбу проти зла! Ми сьогодні пишемо нову історію кожної сім'ї. 11. Вигадуйте казки про мужність та перемогу, запишіть їх з дитиною, зробіть цілий артбук, щоб дитина вільно відредагувала всі емоції, більшість з яких вона не розуміє, пояснюйте, якщо пояснити неможливо, просто утримуйте ці емоції! Все буде добре! Україна витримає, ми серце Європи, а Бог не любить, коли руйнують Серце, яке він створив, бережемо своє Серце та маленьке Серденько свої дитини.