Доброго вечора, ми з України. Ми переживаємо важкі часи та саме у цей час, як ніколи діти потребують нашого захисту та любові 💛💙 Ось декілька порад, як підтримати дітей в укритті: ✅ Розкажіть про план дій: Складіть маршрут до укриття, проговоріть дитині інструкцію щодо послідовності її дій. Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті: що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід. ✅ Питайте: Як ти почуваєшся? Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Важливо, щоб дитина проговорювала, ставила запитання, проявляла свої емоції. ✅ Розкажіть, що ви відчуваєте: Проговорюйте та проявляйте емоції. Якщо дитина відчуває злість через те, що відбувається навколо, фрази "не переживай" чи "тобі не варто злитись" не заспокоять дитину. Натомість скажіть: "Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся". Так дитина буде розуміти, що вона не залишилась наодинці зі своїми переживаннями. ✅ Обіймайте дитину: Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись. ✅ Відтворюйте послідовність дня: Це надасть відчуття контролю над власним життям. ✅ Ми разом, ми з усім впораємося! У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: "все буде добре", "нічого не станеться", натомість скажіть: "що б не сталось, головне – ми разом". Ми переможемо! Слава Україні 🇺🇦

🏡Як подолати тугу за домом?

🏘Смуток за домом - це природна реакція людини, навіть в моменти, коли полишити дім було підготовленим вибором: переїзд у зв'язку з навчанням чи роботою, подорож чи довга відпустка. Це почуття посилюється в стократ, якщо це вимушено. Кожен четвертий українець зараз був вимушений покинути свій дім, чи то переїхавши в інший регіон, чи то закордон. 💔Коли ми сумуємо за домом, ми відчуваємо себе невпевненими або незручними від того, де ми знаходимося, фізично та емоційно, і прагнемо чогось відомого, передбачуваного, послідовного та стабільного. Ще ми можемо відчувати сором та провину, що полишили дім. 🙏Пам'ятайте, що бути в безпеці - найкраще рішення. Людське життя - найвища цінність. Рятувати себе та рідних в умовах війни не соромно. Ніхто не буде вас засуджувати. Адже як би моторошно це не звучало, але мертвими чи з травмованою психікою, ви не зможете допомогти своїй країні. Як справитись з тугою за домом? 🔸Визнайте, що ви сумуєте за домом. Багато з того, що ви знаєте і на що можете покластися, залишилось вдома. У найкращому випадку у вас валіза речей, куди ви спакували своє життя. Туга за домом є природною реакцією на це відчуття втрати. 🔸Кожну емоцію, яку ми відчуваємо дуже важливо прожити, а не стримувати всередині. Приховані почуття часто проявляються пізніше як головний біль, втома, хвороба або відсутність мотивації. 🔸Якщо вам вдалось взяти з дому не лише речі першої потреби - знайдіть їм зараз особливе місце: чи то прикраси, фото чи навіть записник. Це може допомогти створити відчуття безперервності та полегшити шок від нового середовища. 🔸Якщо у вас не було можливості взяти нічого, що б нагадувало вам про дім - видрукуйте фото з соцмережі або телефону. Чи, можливо, ви можете завести рослину, таку ж як була у вас на підвіконні. Чи чашку, схожу на ту, яка була вашою улюбленою. Не стримуйте себе в імпульсі придбати щось, що нагадує вам дім. 🔸Залишайтеся зайнятим. Встаньте і зробіть щось, аби позбутись негативних думок. Наприклад увімкніть улюблену музику й почніть прибирати, помийте посуд, підіть на пробіжку або займіться йогою. Намагайтеся зберігати позитивний погляд і зберігати мотивацію! 🔸Їжте, рухайтеся, спіть в потрібних кількостях. Збалансовані фізичні вправи, відпочинок і харчування допоможуть вашому тілу та розуму функціонувати якнайкраще. 🔸Зробіть крок і познайомтеся з новими людьми. Полегшити самотність допоможе дружба та формування системи підтримки. Це може бути особливо складним через відмінність культур та мови, але ви можете познайомитися з місцевою діаспорою. 🔸За можливості, підтримуйте спілкування з рідними та друзями не лише за допомогою смс у месенджерах. Важливо бачити та чути один одного. Тобто, час від часу, спілкуватися по відеозв’язку. 🔸Мрійте, чим ви займетесь, коли буде безпечно й повернетесь додому. Це може допомогти зменшити імпульсивну віддачу і зосередити вас на своїх цілях зараз. 🔸Шукайте нові можливості. Дослідіть околиці, вивчіть нову місцевість, приєднуйтесь до клубів за інтересами, шукайте роботу чи долучіться до волонтерства, беріть участь у подіях, відвідуйте мітинги в підтримку України. 🔸Поговоріть про свої почуття з кимось, кому ви можете довіряти, будь то друг, член сім’ї чи порадник. 🔸Якщо туга за домом не покидає вас або заважає вам в щоденному житті та в побуті - зверніться за професійною психологічною допомогою. 👋Нагадуємо, інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.

Тема самотності виринає зараз в кількох аспектах: 1️⃣ відчуття самотності, покинутості в часі дії травмуючої події 2️⃣ бажання побути на самоті, коли людина перебуває у відносній безпеці Про ці стани детальніше👇 1️⃣ Травматична подія, що пов’язана з небезпекою, має різний вплив на психіку людини, зокрема вона загострює відчуття безпорадності та самотності, людина почуває себе покинутою – це відчуття намагається “увімкнути” сценарій “здатись”, що є фактично кінцем. Тож еволюція мусила подбати про надійний “антидот” такому сценарію, який би виводив людину зі стану заціпеніння та орієнтував би на дії. І цей антидот – людський стосунок, турбота про інших. Саме тому люди, що переживають найжахливіші події в житті, не є приреченими і знаходять в собі сили долати випробування. 🌱 Тому нині, в цей чорний період нашого життя, щоб вистояти і перемогти, ключовим є дбати про зв’язок, триматись разом, турбуватись про когось ще. 🌱 Тож якщо ви знайшли укриття в часі сирени тривоги або їдете в евакуаційному потязі у невідомість – озирніться навколо, привітайтесь і познайомтесь з тими, хто опинився поруч з вами. Відчуйте, що ви – не самі, і дайте це відчуття іншим. Відчуття єдності не лише “розтопить заціпеніння”, воно є фундаментом психічного здоров’я і нашої перемоги. 2️⃣ Коли після травматичної події ми опиняємось у відносній безпеці, ми переходимо з режиму “виживання” у режим інтеграції досвіду, який відбувся. Тобто це час, щоб усвідомити, перетравити все те, що відбулось і відбувається, і розкласти “по поличкам” нашої пам’яті та душі. Мозок обробляє отриманий досвід, і саме тому ви, скоріше за все, не можете припинити думати про те, що трапилося, наново програєте подію в голові, згадуючи все, що робили і до чого це призвело. В цей час теж ми намагаємось знайти для себе нову опору, нові сенси і підняти на поверхню, “засвітити” наші цінності. Це про час на внутрішню роботу, час на "побути в печері", щоб оновленим вийти до людей. 🌱 Тому якщо ви маєте бажання побути на самоті – поясніть це близьким, 🌱 Так само з розумінням прийміть, якщо цього потребує близька вам людина. Такий стан не потрібно коригувати – потрібно трохи часу і багато тепла. Є ще й інше відчуття самотності – “відірваності” від близьких і дому, що виникає в результаті вимушеного переїзду. Про це – окремо незабаром. Подумки обіймаємо вас і пам'ятайте, у цій війні та у цій боротьбі ви не самі. 💙💛 

❗️ Освітній Центр Верховної Ради України та Центр психологічної підтримки ОбійМи об'єднали зусилля, аби разом стояти на сторожі вашого психологічного здоров’я 💙💛 Цього разу допис стосуватиметься емоцій дитини під час війни 👇🏻 Кожна дитина переживає стрес по-різному: хтось замикається в собі, хтось починає плакати чи кричати, а хтось – проявляти вербальну чи фізичну агресію 😔 Проживання цих емоцій залежить від багатьох факторів: віку дитини, її нервової системи, рівня розвитку емоційного інтелекту. Важливо знати, що будь-які емоції дитина повинна прожити, їх не можна блокувати, навпаки, треба допомогти «випустити». Якщо цього не робити, можуть з’явитись психосоматичні прояви, ПТСР ❤️‍🩹 У дошкільному віці може збільшитись кількість істерик, сліз, можуть з’явитись прояви агресії. І все це нормально. Так нервова система дитини знімає напруження. Батькам треба навчитись спокійно на це реагувати 🫂 Емоції у дітей короткотривалі, проте їх прояв в рази сильніший, ніж у дорослих. Що ж ми можемо зробити, коли бачимо, що дитині страшно, сумно чи вона сердиться? Зупинюсь на кожній емоції окремо: 🔸 Злість, агресія – дозволяємо дитині злитись. Необхідно проговорити, що ви розумієте, вона зла, тому що… Допоможіть дитині випустити злість: потупотіти ніжками, побити подушку, покричати, пожмакати фольгу чи папір. При цьому необхідно чітко пояснити, що дитина має право злитись, але не має права ображати і бити інших. Дозвольте дитині поплакати і виговоритись, якщо їй це потрібно. 🔸 Страх і тривога – проговорюємо, що це нормально, боятись і тривожитись в такий час. Поговоріть про страх, промалюйте його з молодшою дитиною або зліпіть і трансформуйте в щось інше. Дітям дуже подобається робити страшний образ смішним. 🔸 Зі старшими – підходимо раціонально, обговорюємо. Але лише за умови, якщо дитина цього хоче. Підлітків важливо слухати тоді, коли вони хочуть виговоритись. 🔸 Коли підлітки радіють – підтримайте їх радість. Не варто казати, що зараз не час. Життя триває і дитина має право на всі емоції, які в неї виникають.

ПОРАДИ БАТЬКАМ Якщо у Вас підліток.... Якщо ви - батьки підлітків, то врахувати, що внаслідок травмуючої події ваша дитина може створювати проблеми для вас і вдаватися до самодеструктивної поведінки (алкоголь, наркотики, незахищений секс, схильність нещасних випадків тощо). Навіть за кращих обставин усі підлітки переживають перехідний процес виходу з дитинства та вступу у доросле життя. І навіть у спокійні та мирні часи цей процес часто супроводжується викликами і проблемами поведінки. Ситуація може загостритися у період кризи. Сварки та прочухани лише погіршать самопочуття підлітка. Допоможіть підлітку усвідомити, що кидати виклик усьому світу, аби показати свої почуття – це дуже небезпечно: “Багато твоїх ровесників і навіть дорослі втрачають контроль і гніваються через те, що сталося. Щоб прийти до тями, вони починають пити або вживати наркотики. Відчувати різні емоції – це нормально, однак вдаватися до алкоголю не варто. Це жодним чином не позбавить тебе від проблем”. Деякий час спостерігайте, чим займається і що планує робити ваша дитина. Поясніть: “У такі часи мені вкрай важливо знати, де ти знаходишся і як з тобою зв’язатися”. Переконайте підлітка, що це тимчасовий захід, і ви припините своє “стеження” як тільки ситуація нормалізується. Обмежте доступ до небезпечних речовин. Розмовляйте з дитиною про небезпеки незахищених статевих контактів.

❗️Поради батькам дітей з ООП щодо поведінки під час війни ⚡Намагайтеся бути максимально спокійним у присутності дитини. ⚡Проговорюйте кожен крок та ваші плани та дії. Якщо ви прямуєте в бомбосховище, або евакуюєтеся з міста, поясніть дитині, що вдома небезпечно і що вам необхідно взяти найнеобхідніше. ⚡Особливо важливо пояснити дітям, як зараз важливо, щоб вони робили все, що просять батьки, без суперечок. ⚡Намагайтесь відволікати дитину доступними іграми, жартами, розмальовками тощо. Якщо ви знаходитесь у бомбосховищі, без доступу до олівців/ручок/ігор/розмальовок і т.п., можна рахувати людей навколо, шукати кольори (наприклад на одязі людей), обводити пальчиком свою руку, вчити вірш, розповідати казку, співати. ⚡Практикуйте разом з дітьми дихання, яке застосовують у стресових ситуаціях і за панічних атак: вдих-затримка дихання-видих-затримка дихання. ⚡Обіймайте дитину, тримайте за руку. Це заспокоює навіть дорослих. Залишаємось на зв'язку, перемога буде за нами. Слава Україні!Героям Слава! #рекомендації #психологічнапідтримка #дітизООП

👨‍👩‍👧‍👧 ЯК БАТЬКАМ ПІДТРИМАТИ ДІТОК В УКРИТТІ? 1️⃣ Розкажіть про план дій: 🔹 Складіть маршрут до укриття, проговоріть дитині інструкцію щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами. 🔹 Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті: що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть — діти краще сприймають, якщо це буде візуалізовано). 2️⃣ Як ти почуваєшся? 🔹 Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо, щоб дитина проговорювала, ставила запитання, проявляла свої емоції. 🔹 Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути її до вербальної комунікації та активної діяльності. Для цього поставте 3 питання і чекайте відповіді. Наприклад: • Тебе звати Наталя, так? • Ти зараз стоїш, так? • Ти одягнений в червону кофтину, так? 🔹 Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти. 🔹 Реагуйте на потреби та задовольняйте їх за можливості. Це поверне дитину до відчуття безпеки. 3️⃣ Розкажи, що ти відчуваєш 🔹 Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, фрази "не переживай" чи "тобі не варто злитись" не заспокоять дитину. Натомість скажіть: "Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся". Так дитина буде розуміти, що вона не залишилась наодинці зі своїми переживаннями. У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: "все буде добре", "нічого не станеться", натомість скажіть: "що б не сталось, головне – ми разом". 🔹 Якщо діти грають чи малюють "війну" – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, ричи, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги й напруги. 4️⃣ Дозволь обійняти тебе 🔹Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ: 🔸 "Обійми метелика" — дитина обіймає свої плечі двома руками й може себе поплескати по плечах. 🔸 "Водоспад" — дорослий підходить до дитини й руками погладжує з плечей і до поясу, наче знімаючи щось з плечей. 🔸 "Кокон" — права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт. 🔸Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу може стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками "А", "О", ефективним також є дихання животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм. 5️⃣ Який у нас режим дня? У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики проговорюйте та відтворюйте послідовність дня. 6️⃣ Я піклуюсь про тебе і про себе 🔹 Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій. 🔹 Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості, поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом. 7️⃣ Ми з усім справимось! 🔹 Обережно закінчуйте розмови. Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову, оцініть емоційний стан та рівень фізичної реакції: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному. Створюйте спільні традиції завершення дня (обійматися, молитися, пити чай або ж співати). 🔹 Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини. 🔹 Надавайте дитині лише перевірену інформацію, робіть це дозовано і відповідно до віку. Все буде 🇺🇦💙💛 Джерело: UNICEF

Як пережити війну ✔️ Їсти. Ага. Бажано збалансовано, вчасно, спокійно і без новин. Спати. Знаю, що важко, але треба. В ідеалі навіть довше, ніж до війни. Дихати. Особливо в критичних ситуаціях. Просто дихати. ✔️Більше молитви. Навіть якщо важко зосередитись. Треба тільки зайти в храм або скласти руки до молитви. Все інше зробить Бог. Коли ми робимо до нього крок - Він до нас робить десять. ✔️Робити корисні справи. Маленькі чи великі, скільки можливо. Але так, щоб не розрядити батарейку до нуля. ✔️Відмовитись від бажання допомогти всім і у всьому. Ми лише люди, а не супергерої. Зосередитись на головному і довести справу до кінця. ✔️Підтримати тих, кому важче, ніж нам. Найбільша увага - воїнам і матерям з малими дітьми. Їм найскладніше пережити цей час. І знову ж таки, не можливо допомогти всім. Достатньо кільком найближчим. ✔️Знімати стрес. Гаряча ванна, фізичні вправи, робота руками. Список можна продовжувати на будь-який смак. ✔️Зберегти щоденні звички. Зарядка, кава з собою, чи будь що інше, що робили раніше. ✔️Готувати їсти і прибирати в хаті. Чудово розвантажує мозок. І для сім'ї корисно. ✔️Виділити собі час "без смартфону". Дозувати новини. Старатись не поширювати негатив, ненависть і злість. Звільнятись від них екологічно. ✔️Постити потрібне, корисне або мотивуюче. А не все підряд, ще й фейки. ✔️Не критикувати тих, хто поїхав з країни. І тих, хто залишився, але нічого не робить. І тих, хто робить, але не те. І тих, хто робить те, але не так. Взагалі нікого не критикувати. Кожен там, де має бути. А судити - не наша компетенція. ✔️Тримати холодильник повним, тіло доглянутим, одяг чистим, а телефон зарядженим. Нічого складного, а додає спокою. ✔️Спілкуватись і зустрічатись з рідними. Говорити про свої переживання. Обійматись. Цілувати. Частіше виявляти свою любов. ✔️Довірити себе, своїх рідних і країну Богові. Відчути внутрішній спокій. Поділитися ним з іншими. Загалом, щоб пережити війну, треба жити. Отож, не зупиняємось! Молимося 🙏🙏🙏 Віримо в перемогу !!!! Пишаємось нашими героями🇺🇦 !!!! Слава Україні !!!🇺🇦 Героям слава!!!!🇺🇦 Тримаймося ❤️ #Служба психол

‼️П'ЯТЬ ПОМИЛОК ПІДТРИМКИ "Все буде добре", "не переймайся", "це не кінець світу", "я ж казав (ла)" - це НЕ підтримка! Немає універсальної формули, що підходить для будь-якого випадку. Але зате є речі, які точно НЕ треба робити, тому що вони ніяк НЕ допомагають і НЕ є підтримкою. 1. ПОРОЖНІ ОБІЦЯНКИ "Все буде добре", "усе владнається", "життя обов'язково налагодиться" - це порожні обіцянки. Ви не можете знати напевно, що чекає нас в майбутньому (якщо, звичайно, ви не екстрасенс), а в такому формулюванні ще й підкреслюєте, як зараз погано (адже добре, якщо воно взагалі буде, то тільки в майбутньому). Якщо не знаєте, що сказати, - мовчіть, будьте поруч і обіймайте. Ви здивуєтеся, але один з найефективніших способів підтримки - теплі дружні обійми і прості слова співчуття ( "мені дуже шкода", "я так тобі співчуваю"). 2. ЗАБОРОНА НА ЕМОЦІЇ "Не плач", "не треба так хвилюватися", "заспокойся", "візьми себе в руки" і т.д. Якщо ви дійсно хочете підтримати людину, а не просто позбутися її - то ви як раз таки будете допомагати їй проявляти свої емоції, а не придушувати їх. Ні для кого не новина, що стримані емоції руйнують нас зсередини, перетворюються в хвороби і отруюють нам життя. Будь-яка людина має право сумувати, злитися, відчувати образу, коли знаходиться у важкій життєвій ситуації. До друзів і близьких ми звертаємося не тоді, коли хочемо виглядати дорослими, розумними і сильними, а тоді, коли хочемо просто побути самими собою, нічого з себе не зображуючи. Тому, якщо ви хочете підтримати або втішити когось - дайте йому можливість розповісти про свої переживання. 3. Знецінення ЧУЖИХ ПРОБЛЕМ "Це не варто таких сліз", "це не кінець світу", "нічого ж по суті не сталося", "це можна пережити" і т.д. Якщо ви не розумієте почуття іншої людини, не знаєте, як влаштовані її переживання - це не означає, що вона не страждає. І навіть те, що "в Африці діти голодують" або "є ті, кому набагато гірше», не робить її страждання меншими. Але найстрашніше те, що знецінення заподіює реальну шкоду. Людина перестає відчувати себе значущою і важливою для вас, відчуває себе непотрібною, втрачає здатність до довіри. До речі, психологи відносять знецінення до однієї зі складових емоційного насильства. 4. БЕЗГЛУЗДІ ПОРАДИ Це ж очевидно - будь-якій людині з проблемою вкрай необхідно в першу чергу виговориться і бути почутим. Не отримати мудру пораду, не вислухати настанови, а висловити, наділити слова тим, що вона відчуває. А вже поради, адресовані в минуле ( "потрібно було зробити так"), - саме безглузде, що можна сказати. Уже все сталося, минуле не змінити, історія не має умовного способу. 5. ОЦІНОЧНІ КОМЕНТАРІ "Раніше думати треба було", "а я тебе попереджав (ла)", "все ж було очевидно заздалегідь", "не треба бути таким наївним" і т.д. Тут навіть коментарі зайві. Цілком зрозуміло, що це не підтримка. Це банальне самоствердження за рахунок слабшої і вразливішої (бо їй зараз погано, вона проживає горе) людини. P.S .: Кращий спосіб підтримати близьку або рідну людину - просто бути поруч, уважно вислуховувати, дбайливо і тепло обіймати. Не оцінювати і не знецінювати, не перебивати зі своїми коментарями, не переносити на неї свої проекції, домисли і висновки з порадами. Все, що потрібно - це активна участь, добре співчуття, душевне тепло. Можливість висловити свої почуття, емоції, переживання. І реальна конкретна допомога (посидіти з дітьми, зібрати грошей, приготувати їжу), а не абстрактні пропозиції. "Кoли ви знахoдитесь з кимось, хтo ваc тотально приймає - це терапія. Відбувається зцілення." "Кращий спосіб зцілити людину - це міцно її обійняти". Автор статті Марина Зоріна

Техніка заспокоєння думок «Ментальний колаж» від Тетяни Забзалюк—Брус психолог, гіпнотерапевт, Президент Міжнародної Асоціації «Гільдія Інтегративноі Психології» #дитячий_психолог #рекомендації У тривожні часи спокій та врівноваженість стають справжнім дефіцитом. Заспокоїтись - треба, але бурхливий потік думок створюють неспокій, позбавляють сну, відіймають залишки сил. Саме тому популярними є практики зупинки думок, медитації, рекомендації відволіктись у справах, спорті і т.д. 🤯 Але далеко не кожен і не у кожній ситуації може ними скористатись, бо мозок продукує тривожні думки для «переробки» актуальних подій, «підтягуючи» ще й попередній досвід. ☝️Інакше кажучи - думки, пов‘язані з тим, що відбувається ззовні та всередині, є і будуть, бо вони нам потрібні. Треба лише допомогти їм стати більш впорядкованими та корисними. Отже, створимо користь у техніці, яка допоможе зняти напругу від шквалу думок, а також - скорегує психоемоційне самопочуття у більш ресурсний стан. Тож, приступаємо: 1. Хоча б на хвилинку сконцентруйте свою увагу на собі: де я, де межі мого тіла, яке моє дихання, чи можу я дихати повільніше-швидше. 2. Зробіть: вдох-невеличку паузу-видих. 3. Просто поспостерігайте: які думки спливають, чи багато їх, на що схоже їх «пересування»: вони пливуть як хмаринки, або може стрибають як кролики, а можливо думки просто хаотично крутяться з зупинками або без. 4. Тепер найцікавіше - кожну думку або блок з кількох думок «розфарбуйте» подумки за допомогою уяви. Просто уявіть, що думка стала якимость кольором, або її розфарбували пензлем. І після фарбування «покладіть» цю думку у будь-який «кут» у вашій уяві, неначе ви робили б це на звичайному прямокутному столі. 5. Те саме зробіть з іншими думками, фарбуючи та розкладаючи їх на уявному столі у будь-якому бажаному вами порядку. У вас вийде кольоровий ментальний колаж. 6. На цьому етапі колажу можна дати назву. А потім при бажанні - можна трансформувати колаж у щось інше, пересуваючи кольори або перефарбовуючи їх, змішуючи. Дозвольте уяві допомогти вам і слідуйте за приємними відчуттями, робіть як вам подобається. 7. Завершити вправу можна знов диханням вдох-пауза-видих та виокремленням того, що стало для вас важливим у цій вправі, що позитивне вона вам дала, яку приємну, мотивуючу, підтримуючу вас думку/колір можна тепер створити з усього колажу. Ця позитивна думка тепер може стати вашим актуальним девізом, що буде надихати, поповнювати наснагою. Приємного колажування та відновлення сил! ❤️🙏

💛 Як допомогти пережити травматичний досвід дітям підліткового віку🙋 🟩 Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне — залучити до діалогу. 🟩 Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість. 🟩 Допомагати фільтрувати інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване. 🟩 Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати —нормально, кричати —нормально, злитися — нормально. 🟩 Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру. 🟩 Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію, відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки. 🟩 У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал. 💚 Як заспокоїти дитину Розповідає дитячий психолог Ольга Шакотько, яка з 2014-го року є кризовим волонтером і працює з дітьми-переселенцями. 🟡 Щоб заспокоїти дитину, спершу треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас. 🟡 Діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Якщо бачимо, що дитина нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі. 🟡 Якщо відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видихів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять. 🟡 Коли заспокоїлися, спокійно говорите з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті. 🟡 Не можна кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе. 🟡 Найчастіше дитина в паніці через те, що не розуміє, що відбувається і чому мама забрала її із затишної квартири й привела в підвал. Треба пояснити, що наразі батьки роблять найважливіше: піклуються про її безпеку. 🟡 Хвалити: як гарно тримається, швидко збирається. 🟡 Переключати увагу на тих, хто потребує підтримки: бабуся, мододша сестричка. 🟡 Окреслити зону відповідальності: дитина сама контролює, які іграшки треба взяти, знову спускаючись в підвал.

Перша допомога в шоковому стані https://www.facebook.com/108912897259781/posts/497914748359592/ Психологічна Кризова Служба, координатори https://www.facebook.com/anna.stativka https://www.facebook.com/tatyana.konrad Психологи секції травм фокусу УСП , голова секції https://www.facebook.com/larysadovlad Допомога від психологів НПА https://www.facebook.com/645017952595504/posts/1391715561259069/ Велика платформа психологів: https://tellme.com.ua/ Якщо вам тривожно, якщо страшно, якщо просто хочеться з кимось поговорити, телефонуйте. Єлена 050-394-91-20 Оксана 097 786 06 70 Алеся 050-035-62-90 Олеся 097-590-50-70; 099-965-00-70 Елена 050-610-76-59, 093-314-56-23 Олена 050-161-63-22 Чат-бот при тривозі та паніці @friend_first_aid_bot ТЕЛЕФОНИ ВОЛОНТЕРІВ БЕЗКОШТОВНОЇ ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ ФАХОВОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ "СТОП, ПАНІКА": Сергій - 0974865006 Лєна – 0980486775 Єлізавета - 0663578315 Ірина - 0972094508 Тетяна - 0689884808 Юрій - 0509342880 Ольга - 0934688601 Наталія - 0972417419 Юлія - 0508743495 Елла - 0677733920 Станіслав – 0950810982 Андрій - 0677624259 Віталіна - 0637104274 На місцях з біженцями, з евакуйованими працюють: https://usp.community/14.../446-kontakty-holiv-filii-usp 0503134264 Світлана Савчук 0973958313 Ірина Руденко зв'язок тільки через інтернет Дякуємо @Светлана Ройз 🇺🇦

Поради батькам дітей з ООП щодо поведінки під час війни: ⚡Намагайтеся бути максимально спокійним у присутності дитини. ⚡Проговорюйте кожен крок та ваші плани та дії. Якщо ви прямуєте в бомбосховище, або евакуюєтеся з міста, поясніть дитині, що вдома небезпечно і що вам необхідно взяти найнеобхідніше. ⚡Особливо важливо пояснити дітям, як зараз важливо, щоб вони робили все, що просять батьки, без суперечок. ⚡Намагайтесь відволікати дитину доступними іграми, жартами, розмальовками тощо. Якщо ви знаходитесь у бомбосховищі, без доступу до олівців/ручок/ігор/розмальовок і т.п., можна рахувати людей навколо, шукати кольори (наприклад на одязі людей), обводити пальчиком свою руку, вчити вірш, розповідати казку, співати. ⚡Практикуйте разом з дітьми дихання, яке застосовують у стресових ситуаціях і за панічних атак: вдих-затримка дихання-видих-затримка дихання. ⚡Обіймайте дитину, тримайте за руку. Це заспокоює навіть дорослих. Залишаємось на зв'язку, перемога буде за нами. Слава Україні!Героям Слава! #рекомендації #психологічнапідтримка #дітизООП

Якщо в сім’ї дитина з інвалідністю, то екстрені ситуації й навіть перебування вдома під час воєнного стану вимагає значно більше витримки та психологічного ресурсу. Проте, це стосується будь-якої ситуації, коли є дитина з інвалідністю чи особливими освітніми потребами. Тож до всіх порад щодо підготовки до надзвичайної ситуації потрібно включити ще кілька пунктів. Зокрема, до тривожної валізки, окрім базових речей має додатися низка інших речей. Ось про що потрібно пам'ятати батькам, які виховують дитину з інвалідністю: 1. Стратегічна аптечка на 3-4 тижні з найбільш необхідними ліками, особливо якщо стан здоров’я вимагає їх регулярного вживання. Якщо ви цього ще не зробили, то варто створити невеличкий стратегічний запас медикаментів, щоб їх вистачило на 3-4 тижні. 2. Спеціальне харчування для дитини, якщо вона має певні особливості харчової поведінки (суміші, пюре тощо); 3. Засоби гігієни для дітей, які мають труднощі з туалетом: памперси, одноразові пелюшки, засоби від пролежнів та опрілостей; 4. Спеціальне обладнання. Якщо є потреба і можливість, під час евакуації варто взяти спеціальні ліжка, ноші, крісла колісні тощо. Щодо дітей, які мають розлади аутичного спектру та/або психічні порушення розвитку, тут варто якомога заздалегідь підготуватися до ситуацій, коли будуть чутні вибухи або доведеться спускатися у бомбосховища. Батьки, які пережили такий досвід у 2014-2015 роках радять: Збудувати халабуду з ковдр і подушок у куті будинку чи квартири, де стіна не є несучою і періодично привчати дитину накриватися та перебувати там по кілька (десятків) хвилин там. Якщо буде надзвичайна ситуація, то потрібно сховатися у таке міні-укриття. Навушники для сенсорно чутливих дітей. Користуйтеся ними і привчайте дитину, якщо цього ще не відбулося. Зберігати спокій. Діти з розладами аутичного спектру ДУЖЕ сильно реагують на настрій, поведінку, слова батьків. Вони все віддзеркалюють. Тому найважливіше – самим бути спокійними, впевненими, не панікувати і не проявляти ЖОДНИХ надмірних емоцій. Ви маєте бути такими як завжди. По можливості, дотримуйтесь режиму дня. Рутина – дуже важлива! Коли немає необхідності йти в укриття - готуйте їжу, прибирайте, читайте книжки – робіть все, що ви робите кожного дня. Дякуємо за розробку рекомендацій нашому партнеру Onufryk Marianna, керівниці ГО "Соціальна синергія" та "Родина для осіб з інвалідністю".

Як розпізнати стрес у підлітків? На жаль, якщо ваша дитина каже, що вона в порядку, це не завжди може бути так. Важливо вчасно розпізнати ознаки стресу у дитини, щоб відреагувати на них, підтримати та забезпечити психологічний комфорт. Ознаки стресу різняться, залежно від віку. ⚠️ Для підлітків характерними є такі ознаки: 🔹 соматичні (тілесні) реакції на критичні події, які проявляються у фізичних симптомах (біль у животі, головні болі, млявість тощо) 🔹 проблеми зі сном, нічні кошмари 🔹 підвищена збудливість або навпаки – апатія 🔹 незібраність (розсіяність уваги) 🔹 погіршення пам’яті, забудькуватість 🔹 намотування волосся на палець, кусання нігтів, покашлювання, тремтіння рук (так звані компульсивні прояви) 🔹 спроба віддалитися від батьків, уникнення спілкування, замкненість 🔹 поганий сон та кошмари, а від того сонливість у денний час та втрата сил 🔹 небезпечна для здоров’я та життя поведінка (наприклад, спроби запису у територіальну оборону; знецінювання спроб дорослих забезпечити безпеку, зокрема відмова евакуюватися, йти у сховище; прогулянки у небезпечних місцях тощо) 🔹 нехтування своїми звичними обов’язками 🔹 спалахи гніву, агресивна поведінка, зокрема щодо близьких дорослих 🔹 відмова від їжі. Пам’ятайте‼️Підлітки зазвичай тримають всі свої почуття у собі, що може призвести до розвитку депресивних станів. Вони також можуть робити вигляд, що «все нормально», коли це зовсім не так, і їм психологічно важко. Водночас, ваша ненав’язлива увага, доречні жарти, розмови про емоції та почуття (перш за все, говоріть про себе і не примушуйте говорити дитину), слова наснаги чи доторки, які дозволяє ваш підліток, здатні підтримати та надати дитині почуття єдності зі «своїми», безпеки та захищеності.

При панічній атаці * рука на живіт, приблизно 3 пальці нижче сонячного сплетіння, простукати. * Потерти кінчик носа. * Надавити не сильно на глазні яблука з двох боків " Якщо є, де лягти, лягти на спину і зробити рухи ногами,як велосипедні. * Дихання - одною рукою накрити губи, рука, як човник, інша на животі. Видих - рука йде вниз до грудей, вдих - підіймається до рота. * Допомагає ще вода із содою - гаряча вода, ч ложка соди. Зробити один - два ковтки, більше не треба * Змащувати губи, полоскати рот водою * Витягувати якомога далі язика - ніби намагаючись торкнутись грудної клітини * Подивитись вправо (не повертаючи голови) - якомога далі, тримати секунд 15-20, перевести погляд прямо, потім подивитись вліво - якомога далі, потім знову прямо. * Розтерти тіло * Точка паніки - між беззмінним та мізинцем * Покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються * Розтерти руки, прикласти до нірок 💙Светлана Ройз💛

Як підтримати вашу дитину у разі бомбардування Поради: 🟡 Намагайтеся залишатися якомога позитивнішим. Діти сприймають те, що відбувається, виходячи з вашої поведінки. Вам не потрібно завжди залишатися "сильним"; ви й так робите все, що можете. Займайтеся самодопомогою, самоспівчуттям та висловлюйте позитивні емоції. 🟡 Обіймайте своїх дітей, якщо вони хочуть, і дозволяйте їм “притиснутися” до ваших колін. 🟡 Співайте разом дитячі пісні. Це створює відчуття безпеки. 🟡 Уникайте відкритих конфліктів та конфронтації серед друзів та членів сім'ї. 🟡 Приймайте те, що відчуває ваша дитина, які б емоції вона не виявляла. 🟡 Чим більше ви отримаєте підтримки від інших, тим краще ви зможете допомогти своїм дітям. 🟡 Якщо ви вірите в Бога або якщо ви є духовною людиною, помоліться разом з вашою дитиною. 🟡 Не заохочуйте у своїх дітях почуття гніву або помсти. Це лише посилить тривожність вашої дитини. 🟡 Щодо підлітків, дотримуйтесь рівноваги між можливістю звернення до них як до дорослих (говорити правду, ділитися з ними своїми думками, покладати відповідальність), і можливістю звернутися до вас за підтримкою. Способи зниження стресу: 🟢 Дихальні вправи: _ Запах квітів: Скажіть дитині, щоб вона собі уявила, що вона нюхає квітку, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі квітку. _ Маленький зайчик: Як зайчик у саду, запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот. _ М'яч для зниження стресу: Зробіть свій власний м'яч для зниження стресу, наповнивши тканину, пластикові пакети або повітряні кулі сухим просом або рисом). Стисніть м'яч, коли відчуєте стрес, щоб зняти м'язову напругу. 🟣 Вправи на позитивну уяву: _ Намагайтеся разом уявити безпечний простір, який би він не був. Нехай ваша дитина скаже, що вона бачить і відчуває у цьому місці. _ Нагадайте дитині про позитивний минулий досвід, сім'ю та друзів. За можливістю: ✔️Намагайтеся задовольнити основні потреби (їжа, воду, одяг, підгузки, туалет). ✔️Спробуйте встановити порядок дня. Щоденний розпорядок забезпечує стабільність та впевненість у тому, що хоча б щось постійне і під контролем. ✔️Уникайте показувати дітям графічні або звукові подробиці: у реальному житті, по телевізору, по радіо або по телефону. ✔️Намагайтеся не налаштовувати дитину на певні почуття. Деякі можуть бути дуже стриманими і тихими під час нападів, інші можуть гніватися. Визнавайте та приймайте їх почуття. 🟠 Рекомендації щодо тілесної безпеки: • Покажіть дитині, як потрібно вкриватися, якщо поруч відбувається вибух: ляжте на живіт, закрийте вуха і злегка відкрийте рот. • Якщо бомбосховища немає, краще знаходитись біля сходів будівлі та триматися подалі від вікон. • Нагадайте дитині, щоб вона не чіпала незнайомі предмети або руїни після вибуху, щоб уникнути контакту з вибухівкою. • Потренуйтеся разом з дитиною: Що робити, коли відбувається активне бомбардування? Що робити після? Якщо є бомбосховища, тренуйтеся як добігти до бомбосховища. Створивши звичну реакцію у разі бомбардування, можна значно зменшити стрес і дати вашій дитині деяке відчуття контролю. • Заведіть сумку на випадок, якщо потрібно терміново бігти з основними речами, які ви можете взяти з собою, коли будете рухатися в бомбосховище або підвал. Покладіть у сумку кілька невеликих іграшок, а також їжу, воду, підгузки, запасний одяг, телефон, документи, тощо Автор: Кун Севенантс, Доктор психологічних наук.

**ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ** 5 порад для батьків 1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці. 2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову… 3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою! 4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим… 5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне… P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти! Підготовлено партнерами проекту Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї", Інститут психічного здоров'я Українського Католицького Університету

У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину. Ось кілька порад для батьків: 👉Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значимими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують. 👉Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка. 👉Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини. 👉Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися за допомогою – не соромно. 👉Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значимими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте "Як ти?" здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте. 👉Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час. 🟦Київстар +380675679845 +380969905450 🟧Lifecell +380636614252 +380633994592 🟥Vodafonе +380953271521 Бережіть себе і тоді збереженими та захищеними будуть ваші діти. Дякуємо Надія Кушнір за ілюстрацію

❗ТІЛЕСНІ ТЕХНІКИ боротьби зі стресом для дітей❗ 📝 Нехай дитина уявить себе лінивим кошеням. Вона має глибоко позіхнути і потягнутися у різні сторони. Під час таких простих дій тіло напружується ще сильніше, а згодом приходить розслаблення. Для позитивних емоцій можна урізноманітнити гру мурчанням і нявканням. 📝Стрес може проявлятися у гіперактивності. Замість того, щоб заспокоювати дитину, дайте їй ще більше фізичного навантаження — зробіть разом активну зарядку, потанцюйте, пострибайте. Так само, якщо ви бачите, що дитина тремтить, можете розтерти її, або легенько розтрусити. Після такого штучного підсилення напруги згодом має прийти розслаблення. 📝Пограйте з дитиною у гру «пиріжок», коли вона виступає тістом, а ви — пекарем. Тісто мнуть, замішують, розкочують, а потім «запікають у духовці» — накривають ковдрою і нагрівають диханням. Під час тривоги від невизначеності перше, що допомагає — відчути межі свого тіла. 📝При тривожних станах допомагає концентрація на органах чуття. Пограйте з дитиною в гру. Називайте по черзі 3 речі, які ви зараз бачите/чуєте/відчуваєте на смак/запах/дотик. 📝У ситуаціях зовнішньої напруги, якщо є така можливість, пропонуйте дітям будувати халабуди. Так дитина буде укріплювати хоч і в такий наївний спосіб відчуття безпеки. Окрім того, в кризах може бути корисною можливість побути на самоті. 📣ВАЖЛИВО 📣Діти дзеркало дорослих: якщо ви бачите, що дитина занадто знервована— варто стабілізувати власний емоційний стан!

Як дитині пережити розлучення з близькими Ситуація цієї війни терміново вимагає, щоб дітей та жінок було в країні якнайменше, щоб наші хлопці могли вільно боронити наши землі без постійних поглядів у сторону хати, де плаче його мала дитина. Та і те, що зараз відбувається, бачити та чути дітям не варто. Вони вже і так будуть мати в несвідомих спогадах ці тривожні дні та жахливі вибухи. Війна робить дітей тихими! Отже, на що варто звернути увагу, щоб мінімалізувати втрати від травми прив'язаності під час евакуації: 1. На власні реакцїї. Сховати дітей в цей час - це власне військове завдання кожної мами, вона веде боротьбу за добробут своєї дитини. Тому мужньо приймайте рішення їхати та витримати всі лиха такої евакуацїї. 2. Не піддаватись іллюзії, що скоро буде кінець, для дитини треба ліки, догляд, тепло, постійний доступ до води та їжі, туалету, памперсів. Як відомо, вже є 5 дітей, які народились у бомбосховишах. Це неймовірне додаткове навантаження. 3. Діти не розуміють, що відбувається, та дуже лякаються, це природня ситуація. Не хвилюйтесь: страх - це захисна реакція нашого лімбічного мозку та є основа виживання; страх у таких ситуаціях може й організувати дитину. Але ні в якому разі додатково не лякайте, тому що страх мами та страх дитини - це те, що приводить до травми. Страх малюка Ви зможете сконтейнерувати, а він ваш - ні. Лякається дитина - спокійно, саме спокійно її вгамовуйте. 4. Не влаштовуйте істерик перед дитиною! Мама теж жива і плаче, проробляючи емоціями жахливу ситуацію. Порада: плачте багато та довго, але коли дитина спить, вона не повинна цього бачити та пам'ятати. Для дитини немає нічого більш страшного, ніж сльози мами, - це для неї справжнє випробовування. Це жахіття та розгубленість, які формують страх смерті. 5. Коли дитина питає: "Де мій тато?". Кажіть правду: "Твій тато боронить наш дім, щоб ми могли вільно там жити". Бо дійсно зараз кожен тато, що залишив свого малюка, - це герой. Вчора я стала свідком, як мужньо один тато відправляв свою дружину з місячним малюком за межі країни, жінка, яка народила менше місяця, - водій; уявіть мужність цього народу! 6. Коли діти питають, чому тато не з ними! Саме зараз вся нація прийняла роль воїна. І мама теж стала воїном. А кожен воїн має бути хоробрим і дитина теж підсвідомо приймає цю позицію. Граючи, малюючи та проговорюючи страшні події, ідентифікуйтесь з татом: він захищає дім, а ми захищаємо своє життя для нього. Це найкращий зв'язок! 7. Намагайтесь контактувати за графіком при можливості! Наразі якщо немає можливості фізичного контакту по відеозв'язку, пригадуйте з дитиною якісь смішні або цікаві спільні події, що у вас були, - це також буде зв'язок. Малюнки та листи підтримки теж так працюють. 8. Створюйте питання звернення про адаптацію на новому місці. Якщо дитина щось цікаве побачила, спробувала чи почула, запитайте: "А як ти розповіси татові або іншим родичам (які значущі для дитини, але їх немає поруч)?". Так дитина ніби контактує з близькою людиною, й емоційна депривація буде менш складною. 9. Не поспішайте з адаптацією, це складний процес, та вимагає часу. Щоб він пройшов вдало, пригальмуйтесь, не поспішайте, зменшіть темп власних дій та реакцій, це дасть дитині сигнал, що немає загрози і можна набути спокою. 10. У кожного з нас життя після 24.02.2022 змінилось назавжди і те, що переживає зараз ваша дитина, це стане історією її мужності завтра. Робіть фото та показуйте дитині, яка вона мужня, що витримала це, як мама й тато, бабуся та дідусь, як солдати, що збили страшний літак, як весь Український народ, який веде боротьбу проти зла! Ми сьогодні пишемо нову історію кожної сім'ї. 11. Вигадуйте казки про мужність та перемогу, запишіть їх з дитиною, зробіть цілий артбук, щоб дитина вільно відредагувала всі емоції, більшість з яких вона не розуміє, пояснюйте, якщо пояснити неможливо, просто утримуйте ці емоції! Все буде добре! Україна витримає, ми серце Європи, а Бог не любить, коли руйнують Серце, яке він створив, бережемо своє Серце та маленьке Серденько свої дитини.

*Мама з дитиною в дорозі: правила безпеки* Багато жінок з дітьми або онуками лишили і продовжують лишати свої домівки й перебиратися у більш безпечні місця в Україні або за кордоном. Оскільки для дітей надзвичайно важлива емоційна стабільність і поведінковий приклад дорослих, які є для них точкою опори — найперше піклувальникам варто подбати про себе. 🌞 На допомогу прийде правило, яке знає кожен, хто хоч раз подорожував літаком: у разі розгерметизації салону спочатку треба вдягнути кисневу маску на себе, а вже потім на дитину. Це робиться для того, щоб дорослий точно вижив і зміг допомогти, адже вижити без підтримки дорослого дітям надзвичайно важко. 🔅Дбайте про свої базові потреби у їжі та сні, теплі, пийте нормальну кількість рідини. 🔅 Не соромтесь просити про допомогу. Звертається до волонтерів, до людей, які вас прихистили, просто до тих, хто поруч. Чітко озвучуйте свої потреби та потреби дітей. 🔅 Не ігноруйте проблеми зі своїм здоров’ям, зокрема не терпіть головний біль — просіть знеболююче. 🔅 Діставшись проміжної безпечної території — дайте собі паузу перед наступною дорогою. Поспіть, за можливості приведіть себе в порядок, зв’яжіться з рідними. Лише тоді плануйте наступні кроки. 🔅 Подбайте про те, щоб у кишені дитячого одягу була повна інформація про дитину (ім’я, прізвище, рік народження, медичні потреби, ваші контакти й контакти інших близьких людей). Якщо дитина достатньо доросла, попросіть її запам’ятати цю інформацію. 🔅Намагайтеся перебувати в контакті з дитиною (тримайте за руку, везіть у возику) весь час, доки поряд немає іншого дорослого, якому можна довіряти. 🔅 Домовтеся з дитиною (якщо дозволяє вік), що вона відразу виконує усі ваші прохання і лише потім ставить запитання чому і навіщо. Відпрацюйте таку поведінку в грі. Чітко та голосно говоріть прості команди, наприклад «зупинись», «до мене», «викинь це», «не торкайся» і тренуйтеся виконувати їх на швидкість. 🔅Коли ви в безпеці, не забувайте про тілесний контакт та інші способи зняття напруги. Більше обіймайтеся, гладьте дітей по спинці та голові, цілуйте, заколисуйте, шепотіть ніжні слова, співайте колискові, пробуйте бавитись в доступні ігри. Не забороняйте дітям сміятись, базікати, стрибати, наспівувати, розмовляти з іграшками та робити інші звичні ігрові речі.

Сильно трясе! Що робити? Якщо почало сильно трясти після пережитого жаху 👇 Це реакція організму на стрес. Нервове тремтіння. Вона настає після сильної напруги, відразу після події чи пізніше. Це нормально, йде скидання м'язової напруги. 🔹У жодному разі не зупиняйте тремтіння, нехай ця реакція відбудеться, щоб напруга не залишилася в тілі. Якщо залишиться, можуть бути м'язові болі, блоки. 🔹 Скажіть людині чи дитині, якщо ви бачите, що з нею таке відбувається, що це нормальна реакція на ненормальні події і що це скоро минеться. 🔹 Накиньте ковдру, плед, будь-яку теплу річ. 🔹 Потім дихальні техніки: на мобілізацію (глибокий вдих-різкий видих), на розслаблення (вдих носом – видих ротом повільний, вдвічі довше, ніж вдих, про себе промовляємо «розслаблення»). З дітьми можна в ігровій формі, наприклад, уявити, як задуваєш свічки на тортику, спочатку одну, потім три, п'ять... 🔹 Після можна поговорити, щось поробити як самому, так і разом з дитиною. Випити теплий чай, полежати, відпочити. Бережіть себе! Все буде Україна 💛💙 Ваші команда Центру психічного здоров‘я НаУКМА та CETA Україна.

Корисні ресурси

Ділимось корисними ресурсами, що допоможуть батькам відволікти діток під час перебування в укритті, у вільну, але тривожну годину, коли просто сумно ⬇️ 🔹 Видавництво Ранок БЕЗКОШТОВНО надає дитячі книги в електронному форматі! Просто заходьте на сайт БараБука https://bit.ly/35pwNKw та завантажуйте, щоб мати змогу читати з дітками навіть без доступу до Інтернету! 🔹 У Telegram-каналі Павлуша і Ява можна завантажити аудіоказки, які також будуть доступні без Інтернету: https://t.me/pavlushaiyava 🔹 Ще один Telegram-канал з аудіоказаками українською: https://t.me/kazky_ukr Усі аудіоказки можна завантажити і слухати без зв’язку. 🔹 Yakaboo відкрили безкоштовний доступ до аудіо- та електронних книжок в мобільному додатку: https://bit.ly/3CcZG92 🔹 Нова Українська Школа організувала серію пізнавальних онлайн-зустрічей із вчителями. Розклад зустрічей оновлюється щодня https://bit.ly/3sDR87P 🔹 MEGOGO відкрили безкоштовний доступ до мультиків, фільмів та аудіоказок https://bit.ly/35KLwjg

Як психологічно допомогти дітям під час війни: топ порад, які допоможуть знизити рівень тривоги та створять відчуття безпеки. 🔸️ ОБГОВОРІТЬ ВІДЧУТТЯ ДИТИНИ Говоріть із дитиною про те, що вона відчуває. Уважно слухайте, не відволікайтесь. Пояснюйте, що відчувати страх — це нормально. Скажіть, що ви також боїтеся. Нагадайте, що наша армія нас захищає, і ви вірите, що усе буде добре. Якщо дитині важко виразити свої почуття словесно, нехай малює чи, приміром, ліпить із пластиліну. 🔸️ПІДТРИМУЙТЕ ТА ПАМ'ЯТАЙТЕ ПРО ТАКТИЛЬНИЙ КОНТАКТ Обіймайте дитину, тримайте за руку, по можливості весь час будьте поруч. Терпляче відповідайте на одні й ті ж запитання. Говоріть, як гарно вони тримаються в такій непростій ситуації. 🔸️БУДЬТЕ ЧЕСНИМИ Не приховуйте правди. Невідповідність відчуттів та того, що транслюють батьки дитині, породжує тривогу. Подавайте інформацію відповідно до віку маляти. Через казки, ігри, розповіді. 🔸️ ОБЕРЕЖНО ВИСЛОВЛЮЙТЕСЬ ТА ВИРАЖАЙТЕ СВОЇ ЕМОЦІЇ Дітям страшно, коли дорослі втрачають самоконтроль, занадто бурхливо й агресивно реагують на ситуацію. Намагайтесь поводитись стримано та спокійно. Хай як би важко вам це давалось. 🔸️ДІЛІТЬСЯ ПОЗИТИВОМ Розповідайте про перемоги Збройних Сил України. Разом дивіться позитивні відео та світлини в інтернеті, приміром, як світ підтримує Україну. 🔸️ ДОТРИМУЙТЕСЬ ЗВИЧНОГО РЕЖИМУ ДНЯ Намагайтесь слідувати сімейним звичкам. Грайтесь, малюйте, танцюйте. Якщо ви читали казки перед сном чи співали колискову, — продовжуйте це робити. Звична поведінка знижує рівень тривоги. 🔸️ ЗБЕРІТЬ ДИТИНІ "ТРИВОЖНУ ВАЛІЗУ" Покладіть інформацію зі своїми контактними даними. Напишіть групу крові, алергічні реакції та медичні особливості дитини. Складіть змінний одяг та улюблені іграшки малечі. 🔸️ ОБГОВОРІТЬ ПЛАН ДІЙ В РІЗНИХ СИТУАЦІЯХ Пояснюйте дитині, відповідно до її віку, що треба й чого не можна робити у випадку: пожежі, пострілів, сирени. Скажіть, що не слід торкатись та підіймати предмети на вулиці, навіть якщо це іграшки.

Гарячі лінії психологічної підтримки

📞Гарячі лінії та контакти психологічної підтримки, що працюють зараз. Також працює національна гаряча лінія для дітей та молоді в онлайн режимі через електронні канали консультування: Інстаграм - https://www.instagram.com/childhotline_ua Телеграм - t.me/CHL116111 Фейсбук - Національна гаряча лінія для дітей та молоді