#Учням, педагогам, батькам #Це_важливо! Гарячі лінії ГО «Ла Страда-Україна» 📞 Національна гаряча лінія для дітей та молоді (цілодобово, анонімно, безкоштовно) 116 111 або 0800 500 225 Електронні канали: 📌 Телеграм - @CHL116111 📌 Instagram - childhotline_ua 📌 Facebook - childhotline.ukraine 📞 Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (цілодобово, анонімно, безкоштовно) 116 123 або 0800 500 335 Електронні канали: 📌 Телеграм - @NHL116123 📩 Електронна пошта - hotline@la-strada.org.ua 📌 Facebook - @lastradaukraine 📌 Skype - @lastrada-ukraine

Поради педагогам

Підтримка дітей під час війни: яких помилок уникнути? Тему війни під час навчання обходити неможливо. До того ж — категорично не варто цього робити. Адже тепер це частина нашого життя. Саме тому варто знати, що можна і не можна розповідати дітям про війну. А ще — у чому полягає мистецтво підтримки і як уникнути помилок. Розмова про війну: що варто і не варто казати? Уникати тему війни на уроках абсолютно не варто. Це частина нашої реальності. На якому б етапі зараз ви не були у шкільній програмі — це має стати складовою ваших уроків. Отож, якими саме принципами керуватися? Пояснюйте згідно з віком. Давайте прямі та чіткі відповіді на запитання, не «прикрашайте» їх. Наприклад, що ми будемо робити із тисячами ворожих танків на нашій території? Відповідь: наші захисників знищать їх ось такою зброєю. На гарбуз вони не перетворяться. Говоріть правду. Якщо ми щось не кажемо дітям — вони обов’язково це дофантазують. Зберігайте позитивну риторику (Ми переможемо!), але не обіцяйте, якщо не впевнені (але будуть втрати і певні труднощі). Вчіться правильно підтримувати. Прийміть негативні емоції дитини і вчіться з ними працювати. Розповідайте про базові потреби людини, і чому ніхто не має їх порушувати. Як правильно підтримати учнів? Для цього варто виокремити, як виглядає підтримка. Підтримка — це фрази: «Я тебе чую/розумію/приймаю», «Я визнаю твої почуття/складну ситуацію», «Я готова бути з тобою поруч». Не є підтримкою заперечення почуттів: «Все не так погано! І взагалі ти в безпеці!». Щоб створити якісне безпечне середовище для дітей, скористайтеся цими ефективними кроками: Допоможіть дитині прожити почуття, не знецінюйте їх. Проявляйте співчуття. Дайте дитині право на її почуття та емоції, підкажіть, що чуєте її. У цьому допоможуть такі слова: «Я повністю розділяю твої емоції/співчуваю/розумію твій біль» або «Мені дуже шкода, що це сталося». Менше логіки — більше емпатії. Для проживання емоцій необхідний час, тому не треба радити дитині одразу шукати вище благо у стресовій ситуації. На цьому етапі не варто радити вчитись ставитися до всього спокійно і випромінювати світло та любов. Не використовуйте заклик до сили. Для дитячої психіки слова «тримайся» та «зберись» можуть дати зворотний ефект. Не підсилюйте проблему. Уникайте фраз «Який жах!» або «Боже, а якими будуть наслідки!» Запитайте, ЯК ви можете допомогти. Якщо ви до кінця не впевнені, яку лінію поведінки обрати, то запитайте: «Як я можу тебе підтримати?» та «Що я можу для тебе зробити?». Це прості, але ефективні фрази. Цікавтеся першими. Навіть якщо дитина не говорить про свої переживання, то варто запитати про її почуття. Не бійтеся повторюватися. Ці кроки можна повторювати неодноразово і утворити чарівне коло. Слухайте, співчувайте, не заперечуйте, повторюйте та переказуйте.

Поради батькам 👇

#Батькам_школярів Селфхарм (самоушкодження) — це навмисне пошкодження свого тіла без суїцидальних намірів. Може виникати у підлітків і дорослих як наслідок переживання надзвичайного стресу, витіснення неприємних почуттів Селфхарм - це відповідь на сильний психологічний біль, деструктивний спосіб впоратися з негативним емоційним станом ❗ Ознаки селфхарму: 🔸 Найчастіше - це "ненавмисні" порізи на тілі, опіки, удари, розряпування шкіри тощо 🔸Критичне обмеження себе у їжі чи воді 🔸Вживання наркотичних речовин, алкоголю 🔸Виривання волосся, трихотиломанія 🔸Заняття екстремальними видами спорту 🔸Провокування аварій, укусів тварин, бійок ❓ Які вторинні вигоди у селфхарму? ◻️ Коли людина відчуває фізичний біль, то увага перемикається і тимчасово притуплюється почуття тривоги, провини, неприємні спогади ◻️ При фізичному болю виділяються ендорфіни — гормони, які покращують емоційний стан і є природним "знеболюючим". Однак, коли фізичний біль вщухає, емоції повертаються і знову виникає спокуса зробити собі боляче ◻️ Іноді селфхарм може використовуватися для того, щоб відчути своє тіло і повернути контроль над ним ◻️ Бажання самопошкодження може виникати також через відчуття порожнечі, самотності чи втраченості. Селфхарм як спосіб відчути себе живим ◻️ Самоушкодження як покарання себе через почуття провини дає змогу тимчасово відчути полегшення, "відкупитися" через власний біль та страждання 🤝 Як можна допомагати собі? 🔹1. Усвідомити, що ви робите 🔹2. Проаналізувати, навіщо ви це робите. Виявити свою вторинну вигоду Для цього рекомендовано виписати: - коли, у яких ситуаціях проявляється така поведінка? - як саме ці дії допомагають вам? Що ви відчуваєте одразу після самопошкодження? 🔹 3. Знайти для себе альтернативу, яка не завдаватиме такої шкоди. Попрацювати напряму із проблемою, а не її симптомом Рекомендовано дати письмову відповідь на питання: "Як я можу отримати бажане без шкоди власному здоров'ю?" 🔹Звернутися за допомогою до інших людей: близьких, друзів, фахівця. Варто завжди мати під рукою контакт для допомоги. Пам'ятайте, ви не самі зі своїм болем. Це тяжкий період, а не погане життя Вистоїмо! Світло переможе пітьму! 💛💙

💙💛Поради батькам 👇

Зараз почастішали запити від батьків стосовно того, як спонукати дітей навчатися та відвідувати уроки. Відразу скажу: не треба примушувати, зараз головне завдання для кожного – самозбереження. Для виховання дітей в умовах воєнного стану хочемо запропонувати деякі елементи військової педагогіки (В. Сухомлинський в інтерпретації К. Мілютіної): 1️⃣ Ставимо перед дитиною конкретні цілі ( не «треба вчитися», а «зроби завдання з математики»). Коли дитина чує конкретну ціль, їй легше включитись в роботу. 2️⃣ Забуваємо про власні амбіції (Моя дитина – відмінник. Зараз головне – фізичне виживання та психічне здоров’я). 3️⃣ Не драматизуємо. Те, що дитина не хоче вчитись, не свідчить про те, що ви погані батьки. Просто навчання зараз – не головне. 4️⃣ Вчимо на власному прикладі – разом читаємо, разом вирішуємо якісь задачки. 5️⃣ Мотивуємо. Тут важливо знайти для кожної дитини те, що її зацікавить. Якщо зроблені домашні завдання - можна дати додатковий час для гри, можна піти прогулятись, можна раз на тиждень їздити в нове місце. Тут все залежить від інтересів дітей та можливостей батьків. Важливо пам’ятати про те, що чим більше ми примушуємо та сваримо, тим більший супротив відчуваємо з боку дитини. Ще один важливий момент – переживання стресу впливає на всі когнітивні процеси, погіршуються пам’ять та увага. Дитина дійсно не може сконцентруватись на чомусь чи вивчити твір так, як це вона робила раніше. Тому допомагаємо, а не сваримо. Автор Лілія Барковська Центр психологічної підтримки «ОбійМи»