Поради педагогам

Підтримка дітей під час війни: яких помилок уникнути? Тему війни під час навчання обходити неможливо. До того ж — категорично не варто цього робити. Адже тепер це частина нашого життя. Саме тому варто знати, що можна і не можна розповідати дітям про війну. А ще — у чому полягає мистецтво підтримки і як уникнути помилок. Розмова про війну: що варто і не варто казати? Уникати тему війни на уроках абсолютно не варто. Це частина нашої реальності. На якому б етапі зараз ви не були у шкільній програмі — це має стати складовою ваших уроків. Отож, якими саме принципами керуватися? Пояснюйте згідно з віком. Давайте прямі та чіткі відповіді на запитання, не «прикрашайте» їх. Наприклад, що ми будемо робити із тисячами ворожих танків на нашій території? Відповідь: наші захисників знищать їх ось такою зброєю. На гарбуз вони не перетворяться. Говоріть правду. Якщо ми щось не кажемо дітям — вони обов’язково це дофантазують. Зберігайте позитивну риторику (Ми переможемо!), але не обіцяйте, якщо не впевнені (але будуть втрати і певні труднощі). Вчіться правильно підтримувати. Прийміть негативні емоції дитини і вчіться з ними працювати. Розповідайте про базові потреби людини, і чому ніхто не має їх порушувати. Як правильно підтримати учнів? Для цього варто виокремити, як виглядає підтримка. Підтримка — це фрази: «Я тебе чую/розумію/приймаю», «Я визнаю твої почуття/складну ситуацію», «Я готова бути з тобою поруч». Не є підтримкою заперечення почуттів: «Все не так погано! І взагалі ти в безпеці!». Щоб створити якісне безпечне середовище для дітей, скористайтеся цими ефективними кроками: Допоможіть дитині прожити почуття, не знецінюйте їх. Проявляйте співчуття. Дайте дитині право на її почуття та емоції, підкажіть, що чуєте її. У цьому допоможуть такі слова: «Я повністю розділяю твої емоції/співчуваю/розумію твій біль» або «Мені дуже шкода, що це сталося». Менше логіки — більше емпатії. Для проживання емоцій необхідний час, тому не треба радити дитині одразу шукати вище благо у стресовій ситуації. На цьому етапі не варто радити вчитись ставитися до всього спокійно і випромінювати світло та любов. Не використовуйте заклик до сили. Для дитячої психіки слова «тримайся» та «зберись» можуть дати зворотний ефект. Не підсилюйте проблему. Уникайте фраз «Який жах!» або «Боже, а якими будуть наслідки!» Запитайте, ЯК ви можете допомогти. Якщо ви до кінця не впевнені, яку лінію поведінки обрати, то запитайте: «Як я можу тебе підтримати?» та «Що я можу для тебе зробити?». Це прості, але ефективні фрази. Цікавтеся першими. Навіть якщо дитина не говорить про свої переживання, то варто запитати про її почуття. Не бійтеся повторюватися. Ці кроки можна повторювати неодноразово і утворити чарівне коло. Слухайте, співчувайте, не заперечуйте, повторюйте та переказуйте.