Коли немає сил навіть на радість: емоційне виснаження дітей наприкінці навчального року: як його розпізнати та як підтримати дитину На фініші навчального року багато дітей і підлітків не демонструють очікуваного піднесення. Натомість з’являються апатія, дратівливість, втеча від будь-якої активності - навіть тієї, що раніше надихала. Це не лінь і не «перебільшення», а прояв емоційного виснаження. 🧠 Психологічні причини виснаження: До травня у дитини може накопичуватись хронічне психоемоційне перевантаження, зокрема через: ▫️ високі когнітивні навантаження (контрольні, іспити, ЗНО) ▫️ тривожний фон очікувань з боку дорослих ▫️ порушення режиму сну та харчування ▫️ адаптаційний стрес у дітей з досвідом вимушеної міграції ▫️ гіподинамія та сенсорна депривація (дефіцит руху, тілесного контакту, приємних відчуттів). Ці фактори впливають не лише на настрій, а й на вегетативну та нервову систему дитини, спричиняючи емоційне виснаження. 🔎 Як це може проявлятись у поведінці: 🔻 Постійна втома, навіть після сну 🔻 Втрата інтересу до навчання та звичних захоплень 🔻 Дратівливість, емоційні спалахи або, навпаки, емоційне «відключення» 🔻 Соціальне відсторонення (уникнення спілкування) 🔻 Висловлювання типу: «Мені нічого не хочеться», «Я більше не можу» 🔸 Це не каприз і не протест. Це - сигнал нервової системи про перевантаження. 🛟 Як ми, дорослі, можемо підтримати: ✅ Визнати стан дитини без знецінення: «Я бачу, що тобі справді важко. Це нормально відчувати втому наприкінці року». ✅ Створити простір без нових задач. Декілька днів без вимог допоможуть нервовій системі відновити тонус. ✅ Повернути тілесний ресурс: режим сну, водний баланс, спокійні прогулянки, тілесний контакт (обійми), зменшення сенсорного перевантаження. ✅ Налаштувати дитину на відновлення через базові радості: не амбіційні «плани на літо», а маленькі джерела ресурсу - слухати музику, малювати, готувати щось разом, просто бути на природі. ✅ За можливості - консультація фахівця. Це не про те, що «з дитиною щось не так», а про простір, де дитина може безпечно почути себе, отримати інструменти для саморегуляції стану. 🚫 Коли краще не «активізувати» одразу: Інколи дорослі поспішають заповнити канікули інтенсивами, гуртками, таборами - щоб «дитина була в тонусі». Але для виснаженого організму це може бути додатковим стресом. 🤍 Перед тим як щось додавати - дозвольте просто побути, тиждень-два без очікувань. ❓ Запитайте дитину: «А що тобі зараз хочеться - тільки для себе?» І дозвольте відповіді бути будь-якою - навіть «нічого». 🌿 Не кожну втому потрібно «перебороти». Часто найцінніше, що ми можемо дати дитині - це дозвіл бути живою, навіть у слабкості. Просто відчути себе. Просто дихати. 🩵 І це стосується також нас, дорослих. Батьки теж мають право на втому, роздратування, виснаження. Турбота про себе, вміння відпочивати, робити паузу, "перезаряджати батарейки" - це і гарний приклад для дитини, і запорука власної резильєнтності. Бути підтримкою - означає теж берегти себе.